Як до школи діти поспішали зранку,
Зодяглися люди в гарні вишиванки.
В душах піднялася гордість за державу:
Люди Україні воздають всю славу...
В чому ж є надія в світлу перемогу,
Як не воздається честь і слава Богу?!
В гордості немає святості та честі.
Самовихваляння — то людське безчестя!
Що героям слава й радість перемоги,
Якщо їхні душі не пішли до Бога?!
У святу країні, де Небесні Гори,
В край одвічно-чистий, де немає горя,
Йде вузька стежина через упокору...
І нужду в смиренні визнати нам треба,
Бо не в вишиванках ми досягнем Неба.
В праведність і святість — у вісон нетлінний
Зодягни нас, Боже, Царю Вічний, Вірний!
Лиш Тобі, Ісусе, щиро довіряю!
З променів любові ниточки сплітаю
І слова спасіння в повноті довіри
Вишию з терпінням на скрижалях віри...
Я молюся, Боже! Я молюся ревно,
Щоб людські надії не були даремні.
І щоб Україна на коліна стала
І Святому Богу славу всю воздала!!!
02.09.2014р.
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сон мечты (2006) - Сергей Дегтярь Стихотворение родилось в то время, когда некоторые люди из церкви уже знали о моём отношении к Ирине. Я косвенно слышал, что её маму спрашивали на счёт того, что как относится ко мне Ирина. Она по-прежнему оставалась не замужней. Ей было уже гдето 35 лет.
Её мама говорила, что я деревенский, а Ирина не любит село, поэтому мечтает только о каком-то пасторе, который бы её устроил для совместного служения Богу. Меня обижало то, что к деревенским такое пренебрежительное отношение. Я не знал как возразить на эти слухи об её отношении ко мне. Поэтому всё слагал и переносил в своём сердце и мыслях. Однажды мне приснился сон, что её отец уговаривал её принять меня таким какой я есть. По этому случаю, он в моём сновидении познакомился с моим отцом на рыбалке и рекомендовал приложить все усилия, чтобы выдать замуж за меня свою дочь. Ясно, что это всё - суета, но это работало моё сознание во сне. После этой ночи я решил зафиксировать это сновидение и перенести его на бумагу. Так родилось это произведение в стихотворной форме.
